Видатні постаті Яготинщини

 

«Наші земляки – борці за незалежність України»

Пошукова група у складі:

Білокур Тетяна 9-Б

 Дченко Микола 9-Б

Костина Марія 9-Б

Керівник пошукової групи:

Савенко Світлна Василівна, вчитель історії та права
Яготинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, спеціаліст вищої категорії

тел. 096-879-20-93

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне - життя,
України найкращі сини.

 

Україна 24 роки жила в умовах застою, тотальної корупції, розваленої економіки. Але країна за ці роки незалежності не бачила війни,  У 2013 – 2014 роках Україна вже пережила більше, ніж за попередні роки своєї незалежності – криваву революцію гідності, втрату  території Криму  і до всього цього – справжню, хоч і неоголошену, війну на Сході.

Здавалося, загибель Небесної сотні в лютому – це найгірше, що могло очікувати Україну. Українці змінили владу, поплатилися за це десятками життів і сподівалися на світле майбутнє. Не виключено, що воно таким і буде, але спочатку нам довелося пережити гіркоту втрати Криму, гіркоту втрати близьких на такій незрозумілій, але такій справжній війні. Сотні загиблих військовослужбовців, сотні загиблих мирних жителів, тисячі потерпілих, сотні зруйнованих будинків, шкіл, лікарень, мільярди збитків – ось ціна помилкової політики Києва минулих років. Сьогодні ця рана почала кровоточити, і платити доводиться  всім.

Особливого значення набуває героїчна боротьба українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ – ХХІ   століттях це – дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності, бойові дії на Сході України.

Події, які переживає народ України упродовж 2013 – 2015 рр., ще раз засвідчили, що проголошена у 1991 р. державна незалежність потребує постійного захисту, глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас.

Необхідно підкреслити, що у час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, яготинці не стоять осторонь. Вони відстоювали демократичне майбутнє нашої держави на Майдані, разом з побратимами з інших регіонів здобували право українців на вільне життя у європейській спільноті.

Під антитерористичну операцію потрапили багато міст України. У зоні АТО на даний момент знаходяться: Донецьк, Луганськ, Алчевськ, Горлівка, Авдіївка, Артемівськ, Щастя, Антрацит і багато інших.

 

Початок збройного конфлікту в Україні.  Що таке АТО в Україні?

Події антитерористичної операції на Україні були пов'язані з протестами і демонстраціями на сході країни. 7 квітня 2014 року в Донецьку та Харкові проголосили Народні республіки і заявили про намір провести загальнонародний референдум за самовизначенням регіонів. Початок АТО в Україні безпосередньо пов'язане із заявою виконуючого обов'язки президента країни Олександра Турчинова. Він повідомив про початок антитерористичної операції за участю Збройних сил України. Практично відразу українська армія рушила на Донбас та учасники Революції Гідності. Перша кров пролилася в Слов'янську: був убитий командир спецпідрозділу «Альфа» Геннадій Біліченко.

Слід зазначити, що держава всіляко сприяло залученню добровольців. У засобах масової інформації всі, хто йшов воювати на Донбас, стали називатися "герої України". АТО набирала обертів, з обох боків почали формуватися збройні підрозділи, конфлікт вступив у свою найгострішу фазу.

Як відомо, після бурхливих подій «євромайдану» і державного перевороту в Києві повністю змінилася владу. Це викликало масові мітинги і демонстрації в південно-східній частині країни, які супроводжувалися захопленням державних установ. Що таке АТО, в Україні дізналися після заяви депутата Верховної Ради Геннадія Москаля про те, що колишній начальник СБУ, планував АТО для зачистки Майдану. Зараз це слово має для українців зовсім інший зміст і асоціюється з бідою. Особливо це відчули жителі східних областей та матері, які втратили своїх синів, дружини які залишилися без чоловіків, сестри які втратили братів, діти які залишились без тата.

Якщо говорити про чітке і точне  визначення слова "АТО", то це абревіатура, яка розшифровується як "антитерористична операція". Під цією абревіатурою мається на увазі комплекс заходів і методів, спрямованих на запобігання або припинення терористичних актів чи злочинів, які вчиняються з терористичною метою.

В українському законодавстві існує відповідний закон, який називається «Про боротьбу з тероризмом». На підставі цього закону парламент країни прийняв рішення про проведення АТО на сході України. Але багато експертів розкритикували подібне рішення, посилаючись на те, що ще необхідно довести, хто є терористами в даній ситуації і на якій підставі буде проводитися антитерористична операція.   Сьогодні, напевно, у кожного українця на слуху  термін «АТО» асоціюється  «війна на Донбасі»,агресія Росії, терористичні акти.

Умови проведення антитерористичної операції

Якщо говорити з точки зору законодавства, то АТО проводиться з метою порятунку життя простих мирних громадян на Сході нашої країни де відбувається відкрите і брутальне захоплення Української території Російською Федирацією де процвітає злочинна діяльність терористів і найманців Російської Федерації.   

Українська влада побачила в антиурядових мітингах і демонстраціях на південному сході держави загрозу територіальній цілісності України. Сепаратистські гасла на сході дійсно були присутні, але проголошували їх  громадяни нашої  країни, які таким чином висловлювали свою політичну позицію. Тому наскільки виправдані дії влади, судити досить складно.

Для кожного українця і яготинця АТО це боротьба за територіальну цілісність держави Україна, боротьба за незалежність, боротьба за європейський шлях економічного і політичного розвитку.

З перших днів проведення антитерористичної операції сотні наших мужніх земляків-яготинців  відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.

 

Роль і значення добровольчих загонів в районі АТО.

Історія створення добровольчих батальйонів та їх специфіка

Добровольчі батальйони були створені насамперед під тиском з боку суспільства, і швидше за все тієї частини суспільства, яка брала активну участь у Євромайдані з листопада 2013 року до лютого 2014 року.

Спочатку Революція гідності носила характер місцевого протесту – відносно невелика (близько 1000 учасників) група, в основному студентів та інших молодих людей зібралася 21.11.2013, щоб протестувати проти рішення про непідписання президентом договору про асоціацію з Європейським союзом. Однак перша спроба силового придушення протесту – побиття студентів в ніч з 30.11.2013 на 01.12.2013 – спричинила те, що Євромайдан став масовим рухом проти режиму Віктора Януковича. Грубі методи дії влади змусили протестувальників до створення груп Самооборони – добровольчих формувань, метою яких був захист протестувальників від агресії  з боку міліці.   За козацькою традицією, добровольці розділилися на сотні та десятки на чолі з сотниками та десятниками відповідно.

Таким чином, рух, що виник спонтанно, протягом багатьох місяців свого функціонування переродився у структуру, яка справно діяла і була добре організованою. За козацькою традицією, добровольці розділилися на сотні та десятки на чолі з сотниками та десятниками відповідно. Деякі групи відрізнялися від інших, наприклад, четверта сотня була відома як «козацька» (заснована на традиціях українського козацтва), а восьма – як «афганська» (об'єднувала ветеранів війни в Афганістані). Самооборона до самого кінця була де-факто громадянським рухом, проте повільно переймала характер військової організації. З'явилося обмундирування і «зброя» у вигляді щитів і дерев'яних палиць, касок (спочатку помаранчеві будівельні каски, велосипедні шоломи, згодом – металеві). До складу Самооборони Майдану входили люди, які в критичний момент з почуттям громадянського обов'язку залишили роботу або бізнес, але також і ті, для яких Євромайдан став першим серйозним «заняттям» на більш тривалий період часу. Для перших перемога революції в Києві означала (принаймні, на першому етапі) повернення до перерваної роботи чи навчання.

Однак багатьом протестувальникам було нікуди повертатися, і вони відчували, що нарешті-таки стали необхідні. Значна частина суспільства ставилася до них як до героїв. Перемога Майдану в боротьбі з краще навченими і озброєними загонами міліції зміцнила в них переконання, що сила духу важливіша за теоретичну військову перевагу, і надихнула до подальших активних дій.

Захоплення Криму «без єдиного пострілу», а також евакуація з окупованого півострова підрозділів української армії породили в українському суспільстві переконання, що регулярна армія не є ні підготовленою, ні мотивованою, як того слід було очікувати. Члени Самооборони, які кількома тижнями раніше були готові віддати своє життя на Майдані, були занепокоєні позицією кримських солдатів - окрім офіційних спроб уявити останніх як героїв, які уникають загрози життю цивільного населення шляхом здачі своїх позицій.

Практично одразу з'явилися думки, що Крим був «проданий», а виною тому стали політики і шпигуни в командуванні Збройних Сил України . Це переконання про присутність зрадників в українській армії  і пов'язана з ним відсутність довіри до неї призвели до того, що постало питання про необхідність створення добровольчих батальйонів на базі Самооборони.

05.05.2014 Рада Майдану видала розпорядження «Про основні завдання Самооборони Майдану в умовах російської агресії». На його підставі добровольці Самооборони, що були членами сотень, були покликані на службу в одну з наступних структур: в добровольчі батальйони Нацгвардії, батальйони спеціальної міліції або резервні батальйони територіальної оборони, які почали виникати в квітні 2014 року. З цього моменту основною одиницею Самооборони в складі вищезазначених структур офіційно ставали батальйони. Практично саме добровольці з Самооборони Майдану були в основі створення багатьох з цих батальйонів з перших днів їх виникнення (як, наприклад, 1 Батальйон Нацгвардії або добровольчий батальйон «Айдар»).

 

Роль і значення добровольчих батальйонв в АТО

Добровольчі батальйони були створені, насамперед, як підрозділи для підтримки дій регулярних військ. З самого початку вони відрізнялися дуже високою мотивацією при різному ступені навченості та підготовки. Спочатку до їх складу входили не лише недосвідчені ентузіасти, хоча таких був великий відсоток, особливо серед молодого покоління солдатів.

На початку проведення антитерористичної операції відсутність підготовки і відповідних навичок серед солдатів батальйонів була дуже помітною. Один з офіцерів батальйону «Донбас», раніше професійний військовий, згадував у розмові з кореспонденткою Фундації «Відкритий Діалог», що молоді добровольці порушували усі правила безпеки, пов'язані з пересуванням по території або утриманням позицій, яким їх навчали. Це призвело до того, що цей офіцер зі своїм підрозділом намагався триматися на відстані близько півкілометра від колони батальйону, що рухався, щоб забезпечити безпеку своїх солдатів.

Це підтверджували і новобранці з 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». За словами одного з солдатів, після прибуття в зону АТО добровольці часто не дотримувалися інструкцій, отриманих під час короткого тренінгу, – це стосувалося, наприклад, способу пересування під час розвідувальних дій. Швидше за все, такі проблеми були пов'язані із занадто коротким періодом підготовки недосвідчених добровольців, які не мали часу для розвитку відповідних навичок і в стресовій ситуації ризикували і діяли неправильно.

У більшості добровольчих батальйонів тренінг на полігоні з самого початку сприймався і сприймається серйозно. На цьому тлі позитивно виділяються батальйони «Правого сектора», – період дуже інтенсивної підготовки становить не менше трьох місяців, протягом яких інструктори оцінюють готовність добровольців брати участь у бойових завданнях. За словами інструктора з навчального центру «Правого сектору» в селищі Десна, на фронт потрапляє не більше 30% тих, хто приходить на тренінг, решта відмовляються від членства в батальйонах. Завдяки цьому ті солдати «ДУК», які воюють в АТО, відрізняються своєю високою підготовкою та вміннями серед інших підрозділів, що там перебувають.

Сумніви щодо рівня підготовки добровольчих батальйонів і пов'язаної з ним бойової цінності цих підрозділів виникають також зважаючи на великі втрати в таких добровольчих батальйонах, як «Айдар» або «Донбас.

Висока мотивація спричинила участь добровольчих батальйонів у найбільш гарячих місцях АТО. Спочатку батальйони, зокрема, спеціальні батальйони міліції та батальйони територіальної оборони (такі, як «Київ-1», «Київ-2», «Дніпро-1») мали здійснювати допоміжні та охоронні функції, підтримувати порядок.

Однак незабаром виявилося, що високий рівень мотивації солдатів таких батальйонів призвів до їх високої ефективності у проведенні антитерористичної операції. На відміну від мобілізованих солдатів, добровольці не лише готові, але й вимагають відправляти їх до найбільш небезпечних місць і часто відмовляються від ротації. Командир батальйону «Київ-2» (позивний Сотий) відмовився з батальйоном залишити зону АТО, оскільки був впевнений, що жоден підрозділ регулярної армії не буде краще виконувати необхідні завдання на відрізку фронту, який утримував батальйон спочатку. Міністерство оборони взяло до уваги аргументи командира, і «Київ-2» залишився на позиціях.

Аналіз ситуації в зоні АТО за місяці проведення операції дозволив зрозуміти причини високого рівня втрат в деяких добровольчих батальйонах. Відсутність навчання на початковому періоді, зайва бравада, що виникає внаслідок величезного ентузіазму, – це тільки частина правди. Як було сказано вище, – добровольчі батальйони спочатку були призначені для виконання допоміжних функцій, тому відповідно до правил вони не були оснащені важким озброєнням. Це означає, що на початку військових дій вони часто були позбавлені артилерійської підтримки там, де, за словами солдатів, вона була необхідною.

Розвиток ситуації в зоні АТО протягом кількох останніх місяців позитивно вплинув на координацію дій між добровольчими батальйонами та підрозділами регулярної армії, оснащеними важким озброєнням, які їх підтримують – багатомісячне перебування на тих самих позиціях також покращило якість співпраці на окремих відрізках фронту.

Незалежно від проблем з озброєнням та координацією добровольчі батальйони зіграли вирішальну роль у стримуванні наступів сепаратистів, підтримуваних російськими військами. На північному відрізку фронту батальйон «Айдар» фактично взяв на себе стримування військ противника, несучи при цьому величезні втрати. На південному фронті ключові українські позиції утримують батальйони «Азов» і «Дніпро-1». Батальйон «Київ-1» відіграв значну роль під час звільнення околиць Слов'янська. Батальйон «Донбас», один з найбільш відомих батальйонів на Східній Україні, брав участь у багатьох боях на території Донецької області і зазнав значних втрат у так званому Іловайському котлі (серпень і вересень 2014 року).

Якби не добровольчі батальйони, ймовірно українська армія не змогла б зупинити наступ проросійських військ.

Можна з великою ймовірністю сказати, що план, розроблений Кремлем, передбачав використання слабкості української армії та системи командування. У цьому випадку це був правильний розрахунок, але са̀ме створення добровольчих батальйонів дозволило стримати перші удари та дало час на реорганізацію армії.

У Яготинському районі з перших днів окупації на Сході України молоді хлопці, чоловіки добровільно пішли і поповнили добровольчі загони.

Наші земляки –яготинці учасники АТО на Сході України

На Яготинській землі живуть сміливі , відважні чоловіки. З початком Антитерористичної операції в Україні дуже багато наших земляків пішли добровольцями боротися за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.За участь у бойових діях  було вручено високу нагороду - Орден "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня нашому земляку - жителю с.Двірківщини Яготинського району, учаснику антитерористичної операції на Сході України – Пономаренку Сергію Івановичу.( Додаток 1) До призиву по мобілізації та виконання військового обов’язку, Сергій Іванович працював керуючим ТОВ «АТБ-Маркет» в м.Яготині.

Відповідно Указу Президента України від 03.11.2015 № 622/2015 «Про відзначення державними нагородами України» постановлено : нагороди Орденом "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – лейтенанта, Пономаренка Сергія Івановича.

Високу нагороду учаснику АТО, вручили військовий комісар Яготинського районного військогово комісаріату Київської області – О.М.Шакун та Яготинський міський голова Н.М.Дзюба.

Міський голова Н.М. Дзюба привітала зі святом та подякувала Сергію Івановичу за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання військового і службового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя. Побажала міцного здоров’я, родинного затишку, миру, успіхів та нових звершень. (Додаток 1)

Як зазначив О.М.Шакун, це вперше такою високою нагородою Орденом "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня нагороджено простого військовослужбовця, адже зазвичай такими нагородами нагороджували військовослужбовців та службовців Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Прикордонний військ України та інших вищих закладів. Квітами та словами подяки нашого земляка привітали рідні, близькі та друзі. Ця подія назавжди увійде в історію нашого містечка, в історію цілого району.(Додаток 2, 3)

Події, що відбулися на зламі 2013- 2014 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. Понад рік тому розпочався Євромайдан – український народ  і ми жителі Яготинського району висловили свій протест проти існуючої влади, її силових методів боротьби з мирними демонстрантами, проти корупційної системи, проти цинічної торгівлі власною країною, хамства і насилля. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували про європейськість, гідність, своє прагнення до свободи, жити у вільній незалежній державі.

22 січня 2014 року  на Євромайдані загинули перші герої Небесної Сотні. Потім були криваві розстріли людей на Майдані 18-21 лютого. Трагічні події, які сколихнули всю країну, дали старт неймовірному патріотичному піднесенню українців до якого приєдналися і наші жителі Яготинського району..
Наш Майдан і сотні інших Майданів по всій Україні – це зразок народної мужності та громадського спротиву. Герої Небесної Сотні з перших поклали життя в боротьбі за гідне майбутнє нашої країни. Сьогодні цю боротьбу продовжують бійці на Сході України, які ціною свого здоров’я і життя боронять від агресора незалежність і цілісність Батьківщини.

Наше завдання – робити все, щоб Україна обов’язково перемогла, і вона переможе – в ім’я Небесної Сотні, в ім’я пам’яті загиблих в зоні антитерористичної операції на Сході України.

25.05.2015 року  додому із фронту повернулася група демобілізованих бійців 11-го батальйону.(Додаток 5) На центральному майдані міста жителі Яготина з квітами та вигуками "Слава Героям !" зустрічали чотирьох наших захисників: Юрія П'яту, Дмитра Ведмідя, Віктора Павлушенка та Олександра Костенка, які з гідністю захищали нашу державу та наш спокій. Наших захисників з словами подяки вітали представники влади: т.в.о.голови Яготитнської РДА А.Ю.Давиденко, заступник голови Яготинської районної ради А.В.Саса, заступник голови Яготинської міської ради Л.В.Лисенко.Крім рідних демобілізованих солдатів, віддати належну шану героям-землякам прийшли представники громадськості, учні , волонтерські організації та інші. В знак подяки прозвучав гімн України та "Слава Героям!", "Слава Україні!".

15 березня працівники міської ради, на чолі з міським головою Н.М.Дзюбою, представники комунальних підприємств міської ради та небайдужі яготинці зібралися вечірньої години на центральній площі міста для зустрічі своїх земляків - військовослужбовців, які впродовж року героїчно боронили рідну землю від ворогів. Наталія Миколаївна привітала кожного з воїнів з поверненням додому живими і здоровими, подякувала за проявлені мужність і патріотизм, за неоціненну допомогу державі в такий нелегкий час. Зі словами привітання та щирими побажаннями до воїнів АТО звернувся і голова Яготинської районної ради С.В.Лисенко. Для відновнення життєвих сил воїнів, їм були вручені продуктові набори від ПАТ "Яготинський маслозавод". (Додаток 4)

Воїни АТО повертаються до повсякденного цивільного життя

Робочий день 18  березня 2015 р. розпочасся в міській раді дещо нетрадиційно. Цього дня міський голова привітала з поверненням на рідну землю працівників Яготинської ЖЕК та водоканалу, які впродовж року захищали нашу державу від ворогів, змінивши звичні для них знаряддя праці на зброю. Під час дружньої розмови за чашкою кави воїни АТО розповіли про нелегкі місяці служби. Наталія Миколаївна подякувала Вороньку О.В., електромонтеру водоканалу та працівникам підрозділу "Благоустрій" Яготинської ЖЕК Панасюку Андрію та Куцю Юрію за мужність та патріотизм.

Бійці 11-го батальйону «Київська Русь», яких на фронті називають "діди" повернулися із зони АТО, де вони воювали три місяці. Серед них і 4 мешканців  Яготинщини.На території 169-го навчального центру (Десна), куди бійці прибули на своїй техніці з Чернігова, їх зустрічали рідні та близькі. Щоб зустріти хлопців до військової частини  у "Десні", приїхало багато людей. Серед них батьки й журналісти Яготинщини  які відвідали захід. Незалежність України відстоювали наші Герої (Додаток 5)

Батрак Василь Васильович с.Засупоївка

Трущин Євген Миколаєвич с. Ничипорівка

Костенко Олександр Володимирович с.Ничипорівка

Жежера Олександр Миколаєвич с. Ничипорівка

П ята Юрій Олександрович м.Яготин

Шевченко Тарас Григорович м.Яготин

 

Демідов Олександр Анатолійович

Народився у Краснодарському краї Калінінського району селище Рогачевський. Батько борця за незалежність ( 1953р.н )  Демідов Анатолій Леонідович працював водієм автобуса, мати  Демідова Ніна дмитрівна (1949р.н) працювала поваром дитячої столови (Дадаток 6).Сашко часто з батьками переїжджавю. До дитячого садочка пішов у місті Гребінка (додаток2). В перший клас пішов також у місті Гребінка Полтавської області (Додаток 7) Після закінчення 9-го класу навчався у професійно-технічному училищі у місті Мелітополь Запорізької області.

З 1997 -1999 р.р. перебував на військовій службі. Служив у місті Ужгород  Закарпатської області, піхотинцем . Мав звання молодщого сержанта здобув навики водія-механіка БМП. (Додаток 8)

У 2001 році навчався у місті Києві в Наіональному університеті технологій і дизайну там же і працював.

У 2003 році одружився має 2 синів: Демідова Олександра Олександровича і Демідова Романа Олександровича. З 2003 року проживає у місті Яготин по вулиці Івана Сірка. Сини Олександра навчалися і навчаються у Яготинській ЗОШ №1.

Це був і є звичайний юнак, чоловік, батько який любить життя, і понад усе любить свою Батьківщину. І коли над Україною нависло полум’я війни то він добровольцем пішов боронити незалежність Української держави.

В зоні АТО перебував з 14.09.2014 року по 01.09.2015 року в Донецькій області місто Волноваха на позиціях під Докучаєвським. Служив механіком важкої техніки. Позивний «Фокір». Боєць згадує: « Спокою немали і страху не було, сепаратисти постійно обстрілювали, дуже близько підходили проросійські найманці тому потрібно постійно бути готовим до бойової готовності. Жили у бліндажах, (Додаток 11) які були змайстровані на швидку руку, часто займали позиції в посадках. Приблизно за 300-400 кілометрів спостерігали рух сепаратистів. Був у мене хороший товариш із Запоріжжя Коля, позивний «Снайпер» .(Додаток 9) Неодноразово виручали один одного. Хоча ми були з різних регіонів але дух братерства, єдності, відстояти незалежність об*єднував нас. Місцеве населення було під ейфорією « руського миру» тому ставилося до нас з насторогою. Але були і такі, які всіляко допомагали українським захисникам. Так один місцевий фермер з завзятістю давав запчастини до техніки, допомагав її рехтувати та навіть у своєму гаражі надавав допомогу українським бійцям (обіди, чистий одяг і інше). Був свідком смертей і тяжких поранень. На моїх очах 2 захисники загинуло 1 поранений. Дуже допомагали волонтери. Брав участь у вивезенні Новотроїцького інтернату.

Розповідати можна багато, але деякі події хочеться просто забути. До цього часу мені сняться ці страшні бої, хоча ця війна дала мені зрозуміти,що ми український народ – єдиний народ переповнений почуттями братерства, співчуття. (Додаток 10, 12, 13)

 

Дворецький Сергій Іванович

Народився в селі Сотниківка Яготинського району 23 листопада 1983 року. Батьки Сергія були простими сільськими працівниками. Батько: Дворецький Іван Григорович працював трактористом на полях рідного села. Мати: Дворецька Наталя Михалівна працювала дояркою. (Додаток 14)

У 1999 пішов до першого класу села Сотниківка. У 2001 здобув загальну середню освіту. (Додаток 15) Навчався у місті Києві в Індустріальному технікумі. Працював у різних галузях. Декілька разів їздив у Росію на заробітки і навіть не сподівався що Росія стане агресором для України, захоче розчленувати Україну на окремі території. Навіть не міг подумати що буде воювати проти російської влади.

Одружився, має сина якому 9 років.

У АТО перебував з 6.08.2014 по 11.09.2015. Стояв на Дебальцевському напрямку під Попасним.Був учасником у боях під Дебальцевим, має нагороди за мужність та сміливість. (Додаток 16, 17)

Борець за незалежність згадує: « Коли прийшов у воєнкомат і попросився сам на фронт всі були дуже здивовані. На протязі двох днів оформили документи і відправили у добровільний 25 батальйон «Київська Русь». Батальйон складався з людей, які стояли довгий час на майдані під час Революції Гідності, тому вони знали чого вони прийшли і що їх тут чекає. Уже 20 серпня я був на передовій. Взявши автомат до рук  я чітко вирішив, що до останніх сил буду боронити рідну землю. Свого автомата назвав «Іванович». На власні очі бачив смерть побратимів, витягував поранених із поля боя, врятував життя місцевої жительки її звали  Світлана, їй було 41 рік. Мінометний вогонь посік осколками і стеклом все її тіло з 11 години дня до 16:00 вечора вона пролежала в своєму будинку, втратила багато крові. Ми робили зачистку і натрапили на цю жінку. Чоловікові відірвало ногу, але навіть без ноги він ховався в погребі де його і привалило. По рації викликали швидку, встановили капельницю. Пізніше ми заїжджали навіть провідувати її до лікарні.

Одного разу взяли в полон сепаратиста. Мене дуже вразив його погляд, в очах пустота, зляканість але готовність убивати «бандерівців» і «київську хунту». Пізніше відвезли його до лікарні в Артемівськ.

Був у нас місцевий хлопчик, якого звали Нікіта, йому було 9 років. Це було в селі Калинове Артемівського району. Нікіта став нашим «сином» батальйона ми його годували він нам допомагав начищати зброю, розповідав про все що відбувалося в селі. Одного разу Нікіта повідомив , що на свинарнику в селі з*явилися сепаратисти чоловік і жінка. Коли інформація була перевірена, то навіть ще був виявлений великий арсенал зброї.

Чимало було допущено і помилок в результаті яких гинули побратими. Дуже багато місцевих жителів ішли на допомогу українському солдату. Так лікар Тетяна із Дебальцевської поліклініки допомагала всім чим могла українським захисникам. У вихідні дні вона приходила брала грязний одяг солдат і прала в своїй квартирі, варила гарячі страви, ми ж допомагали їй ліками, які нам привозили волонтери.

В добровольному батальйоні «Київська Русь» я відчув щиру підтримку один одного, совісне ставлення до всього, що ми робили, спостерігався високй дух братерства, чесності , взаємодопомоги.

Ми були не навчені воювати, але були готові добросовісно захищати кордони нашої держави. Ми не залишали своїх на полі бою, тоді як сепаратисти просто прикопували трупи тих з ким вони воювали не залишаючи навіть ніяких позначок, що там хтось похований. Ми їздили по моргах і опізнавали своїх товаришів для того, щоб тіло віддати матері.

Перебував у Дебальцево коли було гаряче, але ми вчасно отримали наказ і відступили багато наших побратимів полягло.

Зустрічав тих хто побував у сепаратиському полоні. Один товариш позивний «Шахтер» який потрапив у полон на початку Дебальцевської операції був взятий у полон, він був тяжко ранений, але в першій хвилі обміну полоненими його було звільнено. Вигляд був жахливий. Негайно відвезли до лікарні де йому відрізали пальці. Пройшов час він одужав і знову повернувся в батальйон. Став відповідати за зброю.

Дуже мрію щоб закінчилася війна, щоб наша Україна була цілісна та щоб мій син не бачив те що побачив я».

Висновки

Українські добровольчі батальйони є унікальним явищем у такому ж унікальному конфлікті, який триває вже протягом двох  років на Східній Україні. Офіційно там немає війни, – триває «антитерористична операція». Сепаратистів український уряд називає «терористами», а частина батальйонів це – «спеціальні підрозділи міліції», що виконують завдання в зоні АТО.

Однак незалежно від назви і того, чи буде і коли буде офіційно оголошений воєнний стан, добровольчі батальйони були і перебувають на передній лінії фронту. Для українців вони стали символом відваги, патріотизму та доблесті. В одному з випущених на українському телебаченні рекламних матеріалів солдати добровольчого батальйону проходять терміналом пасажирського аеропорту, а люди, що очікують вильоту, піднімаються з місць, аплодують і потискають руки солдатам, які вирушають на фронт. Ця коротка, але зворушлива соціальна реклама була підготовлена для проекту «Повернися живим», в рамках якого збираються кошти на підтримку добровольчих батальйонів. Вона дуже влучно відображає ставлення українського суспільства до солдатів-добровольців. Це широке визнання, яким користуються добровольчі батальйони, у світлі зібраних відомостей видається обґрунтованим. Добровольчі батальйони – це «продукт» нового громадянського суспільства, яке зародилося на Майдані. За умов паралічу рішень в українській армії, який був помітний на початковій стадії ATO, солдати добровольчих батальйонів взяли на себе основні удари сил ворога, часто діяли за принципом доконаних фактів і з відчуттям, що держава їх не підтримує. Роль держави в цей період взяло на себе суспільство. Форми, каски, бронежилети, запаси продовольства, спальні мішки – власне усе, часто включно зі зброєю, було придбане за кошти українців і самих бійців. Величезна кількість волонтерів піклувалася про те, щоб солдати мали цей мінімум необхідних їм речей, продуктів та пристроїв. Через рік після початку збройного конфлікту в Україні можна з усією впевненістю стверджувати, що протягом цього часу багато чого змінилося на краще. Добровольчі батальйони все ефективніше співпрацюють з державними структурами. Значні зміни відбулися також у Збройних Силах України, краще і швидше працює штаб. Солдати добровольчих батальйонів набули досвіду, стали навченими бійцями.

На жаль, аналіз ситуації в зоні АТО показує, що, незважаючи на ефективний опір, з яким зіткнулися виконавці плану Кремля в Україні, вони досі не відмовилися від планів довгострокового втручання. Бійці, що знаходяться на передовій, дуже скептично ставляться до підписаної в Мінську  мирних  угод і вважають, що період припинення вогню Росія, як і раніше, використовує для підготовки нового удару. У цій ситуації підтримка добровольчих батальйонів, які воюють в зоні ATO, є не тільки важливим актом солідарності з сусідом, що воює за цілісність своїх кордонів, але і відповідає інтересам Польщі та інших держав Євросоюзу.

Волонтерський Рух на Яготинщині

Волонтери Яготинського району передали бійцям батальйону «Київська Русь» броньовик для розвідки, позашляховик «НИВУ» та вантажівку. Майстри місцевого цеху покращили ходову та збільшили потужність двигунів розвідувальної машини. Кажуть: броньовик помолодшав на 15 років. Адже його модернізували з радянського зразка 70 року випуску. Тепер машина відповідає усім сучасним вимогам. Бійці кажуть, подарунок вельми доречний. Адже при відходу від Дебальцевого втратили до 40 одиниць техніки. І тепер потребують саме вантажівок та позашляховиків.

Протягом вересня місяця лідери Яготинщини активно брали участь в обласній акції «Діти Київщини – воїнам АТО». Мета акції – моральна та матеріальна підтримка української армії та виховання в дітей почуття патріотизму у школах нашого району.(Додаток 18)

Також, в школах проводяться уроки мужності (Додаток19) про українських військових та добровольців, їх вірність, присязі українському народові, готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих українців, які з перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками, продовольством та, не зважаючи на ризик, вивозять із захоплених міст і сіл мирних громадян.

Під час проведення заходів були зібрані кошти для воїнів АТО.  На ці кошти придбали тепле взуття, чоботи резинові, шапку, речі першої необхідності, продукти харчування. Сформовану посилку через волонтерів відправили адресату.

Збір коштів для воїнів АТО  продовжується.

Втрати Яготинців

На жаль, це вже стосується і Яготинського району. За інформацією районного військового комісара Олександра Шакуна, 19 липня з 9.00 до 19.00 під час проведення АТО в складі штурмової групи зі знищення бойовиків в районі міста Лисичанськ Луганської області в ході ведення бою загинуло 5 військовослужбовців та 40 отримали поранення.

Один із них житель Яготинщини - солдат військової служби за контрактом Ляпін Юрій Олегович, 1995 року народження, навідник аеромобільного десантного взводу 2-ї аеромобільної десантної роти 1-го мобільного десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1.    Зеленецький В. С., Ємельянов В. П. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: Наук. - практ. посіб. - Х.: Кроссроуд, 2006. - 80 с.

2.    Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 145 с.

3.    Новікова Л. В. Фінансування тероризму: загальне поняття та підстави кримінальної відповідальності // Право і безпека. - 2005. - № 4'1. - С. 78-80.

4.    Новикова Л. В. Кримінальна відповідальність за фінансування тероризму: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2007. - 20 с.

5.    Спогади учасника АТО Демидова О.А. жителя міста Яготин, який перебував у зоні АТО з 14.09.2014 року по 01.09.2015 року в Донецькій області місто Волноваха на позиціях під Докучаєвським. Служив механіком важкої техніки. Позивний «Фокір».

6.    Спогади учасника АТО Дворецького С.І. жителя міста Яготин, який перебував у зоні АТО з 6.08.2014 по 11.09.2015. Стояв на Дебальцевському напрямку під Попасним.Був учасником у боях під Дебальцевим.